Сутінки розривають надра моєї душі.
Афективний колапс мороку
розходиться по тілу, захлинаєшся ним.
Німий голос шепоче:
«Подайте руку, врятуйте мене».
Думки пульсують єдиним:
Навіщо я з тобою аж настільки відверта?
І от знов
Тіло тремтить,
тиск відстукує барабанний ритм.
Ритм, що вбиває мої думки,
В і д л у н н я м
Ти
впевнена
в цій
людині?
Біль прошиває тишу
сухими нитками, вишиває шрами
по загоєних нещодавно ранах.
Страх розриває зарубцьовані тавра,
по колу артеріям ходе і знов в думки:
Не
довіряй
нікому!
Голос серця підказує:
Це не навмисно, але будь обережна.
Тож знову слухаю тебе.
Заспокоююся.
Твій голос повертає мене з цієї безодні, в котру ти сам мене відправив…
@poetry_penguin_manuscript
Сутінки розривають надра моєї душі.
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,401 subscribers
Open in Telegram