Легкозаймисті нам з тобою спекотно від гніву безсилля обпалює обличчя ми з тобою розтеклися сороміць

Легкозаймисті

нам з тобою
спекотно від гніву
безсилля
обпалює обличчя

ми з тобою
розтеклися сороміцькою смолою
змішались у нафтовий бітум
наш фатум —
стати асфальтом
вірогідно, ним ми і станемо


як лімфа лісистих долин
розлитись у флакони парфумів
розтанути лаком на нігтях
засяяти на грудях
міста
бурштином
запахнути ладаном

але ми
народжені з нафти
посталі із планктону
хіба що
затопимо баки
дизельним паливом

підіймемо літаки

нагодуємо самозакоханих
титанів ТЕЦ і ТЕС

можливо ми
смола
епоксидна
клей для обтічників
ракети
не тої, якою єбашать,
тої, що досліджує антуражі
космосу

як не як
я з дитинства мрію про космічні враження
ти ж з дитинства мрієш їсти з тюбиків
так само вичавлюєш з себе спроби

перетікати утікаючи
з рідкого у напівтверде
з ніякого в дорогоцінне

застигнути
голівкою вразливого сірника
будувати і зводити
сірникові будиночки


зустрічаємо світанок
«Станом на зараз можливі опади у вигляді підстав і відставок» — прогноз погоди

ми спотикаємося
об чергове ставлення

бо два сірники
в сірниковій коробці
закриті в стінах картону
не підпалять усе місто
не розворушать легкозаймисте

замінили запальничкою

і ми з тобою
залишимось асфальтом
на нас стоїть хтось інший
змінить форму
підійме літаки
засяє бурштином
а ми
розпалимось спекотним сонцем
розплатимося прохолодою

@myyyywww

#віршіPhoenix
#Цюрих