привиди не зникають не випаровуються не розчиняються у повітрі не розсіюються мов туман пелена з оче

привиди не зникають
не випаровуються
не розчиняються у повітрі
не розсіюються мов туман
пелена з очей і губ
привиди не зникають
вони стежать сумними очима
їх біль біжить за тобою
слідує
струмениться
кровоточить
лишає темні плями на нічній сорочці
лишає тебе спокою
не дає спати у повню
дивиться на тебе очима мертвої риби у супермаркеті
скиглить мов самотній пес
плаче за твоїм голосом і ласкою твоєї руки
привиди не зникають
загортають тебе у брунатний тренч
кольору крові
звуки кроків
швидких перехожих
поламані білі підбори
шпильки
гумка що пристала до підошви
ідеш і плачеш
Вона
слідує за тобою
тихо й повільно
з очей кров
тримає поділ твоєї сорочки
підносить його до лиця
хапає його зубами
скиглить
плаче
аби ж то мені не бачити
аби ж то мені...
привиди не зникають
вони дивляться як ти їси і спиш
як ти торкаєшся себе мастурбуючи
як працюєш на тій же клятій роботі
четвертий рік поспіль
як здригаєшся від кожного вибуху за вікном
як годуєш кота і знову лягаєш спати
а тоді прочиняєш очі
і світло нового дня
заполоняє кімнату
кидай сорочку в прання
розсувай фіранки
впусти літо в кімнату
Вона
лишить тебе рівно до вечора

@vykokhana