Там, де біліє черемха За селом, де туман над водою, Де верба нахилилась до дна, Черемха цвіте над рі

Там, де біліє черемха
За селом, де туман над водою,
Де верба нахилилась до дна,
Черемха цвіте над рікою —
Біла-біла, неначе весна.
Пахне ніч молоком і дощами,
Тихо місяць торкає ставок.
І старими, забутими снами
Знов вертає дитинство з думок.
Там стежки заростають травою,
Там віконце світилось колись.
Там матуся чекала з журбою,
Там слова найдорожчі знайшлись.
Скільки літ розметало по світу,
Скільки стежок чужих перейшов…
Та черемха, заквітчана цвітом,
Береже те, що час не зборов.
Я вернусь, коли змовкнуть тривоги,
Коли спокій розбудить село.
Покладу біля рідного порога
Все, що серце крізь роки несло.
Хай цвіте моя біла черемха,
Хай над річкою стелиться цвіт.
Є у світі і радість, і втіха,
Та немає дорожчого — рід.

Yegenii L