Тільки тафта та розкішний брокат в поєднанні, Скручені шовком, назовні прекрасні нитки.

Тільки тафта та розкішний брокат в поєднанні,
Скручені шовком, назовні прекрасні нитки.
Дощ за вікном. Дощ всередині – він полум'яний,
Не прохолодний, не хворий, не мокрий, не ранить,
Свій мерехтливий ефект ще зумів зберегти.

Хочеться танути і розчинятись, як дотик,
Надто обтисло під краплями шкірі твердій,
Надто, занадто, зависоко! «За» замість «проти».
Линва міцна вже з полином, і гіркість у роті,
Тільки її не відчутно крізь блискіт подій.

Тільки тафта зісковзне зі зневірених пальців,
Тільки суглоби завиють під віялом змін.
Кажуть, що буря осяде пергою у склянці,
Вабить брокат сонцеблискітним зірваним танцем.
Тільки сліпі глядачі не побачать стеблин.

Тільки тафта…і пуанти здіймуться, як вітер,
цвяхи здмухнувши на недосконалі стрибки:
Гаргуяде, асамбле, гранд жете і подібні.
Тільки брокат…все сховає, притрусить повітря
І перемеле у срібну небесну блакить.

Риба об лід, і луска до поверхні пришита,
Сиплеться в очі, закручує танець у стяг.
Біль не втече, він, як ворог, брокатом розбитий.
Зовні на стегнах фіксується глянсовий витяг,
Добре триматиме форму ошатна тафта.

@sarahwatsonrhymes

#оксана_мовчан