того року літо було занадто спекотним аби виходити із води
і ми вдали ніби суші взагалі не існує
а наша планета це крапля роси
на пелюстці космічної квітки
або конденсат на пляшці холодного лимонаду
що його тримає в руках
космічний хлопчик
згодом
наші тіла почали обростати лускою
і ми ковзали по річкових тунелях
наче тут і були народжені
а прохолодність глибин наділяла нас всемогутністю
підводного царства
аж раптом
почав крапати дощ
прибиваючи додолу зерна літньої спеки
аби вона проросла
зеленим лататтям
тепер можна вирушати додому
вистрибуючи з річки прямо в дощову краплю
бо ми тепер жителі водяної планети
допоки космічний хлопчик
не втамує спрагу
@karina_antonenko
#каріна_антоненко
того року літо було занадто спекотним аби виходити із води і ми вдали ніби суші взагалі не існує а н
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,414 subscribers
Open in Telegram