Ранок знову пришив
мене до власного тіла
жорсткими нитками світла.
Доба — хижак, що повільно
перетравлює свою жертву.
мною смакували довго —
застрягла десь
між пащею та забуттям.
Сто вісімдесят чотири дні —
і... Read more →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,401 subscribers
Open in Telegram люби-мене-не-покинь,
люби-не-покинь-обійми!
молюся пристрасно в моменти відчаю,
молюся, а кому сама не знаю.
можливо, Господу,
можливо, гаспиду,
щоб хоч від когось були гарантії,
що я хоч міліметр... Read more →
люби-не-покинь-обійми!
молюся пристрасно в моменти відчаю,
молюся, а кому сама не знаю.
можливо, Господу,
можливо, гаспиду,
щоб хоч від когось були гарантії,
що я хоч міліметр... Read more →
Волосся в руці
Голкàми й ниткàми не зшити спідницю
Відбиток багряний припікає сідницю
Повільно, повільніше, волосся в руці
Не кров з молоком, а кров у молоці
З рум’янцем на тілі, з вогнем у зіницях
З соком... Read more →
Голкàми й ниткàми не зшити спідницю
Відбиток багряний припікає сідницю
Повільно, повільніше, волосся в руці
Не кров з молоком, а кров у молоці
З рум’янцем на тілі, з вогнем у зіницях
З соком... Read more →
Тільки тафта та розкішний брокат в поєднанні,
Скручені шовком, назовні прекрасні нитки.
Дощ за вікном. Дощ всередині – він полум'яний,
Не прохолодний, не хворий, не мокрий, не ранить,
Свій мерехтливий... Read more →
Скручені шовком, назовні прекрасні нитки.
Дощ за вікном. Дощ всередині – він полум'яний,
Не прохолодний, не хворий, не мокрий, не ранить,
Свій мерехтливий... Read more →
натомлений спадень охоплює хвилі приборканий схлип
сливовим обрамленням звивисто змійкою тягнеться вгору
що впасти йому до підніжжя прогірклому й не говіркому
і злившись у марева колесо — звільна... Read more →
сливовим обрамленням звивисто змійкою тягнеться вгору
що впасти йому до підніжжя прогірклому й не говіркому
і злившись у марева колесо — звільна... Read more →
Я на тарілці з аджикою
Їж мене ложкою, великою
Я на тарілці з гарніром
Їж акуратно й красиво
Я на тарілці з грибами
Їж з головою й ногами
Я на тарілці з гірчицею
А на десерт - із суницею
Їж, запивай... Read more →
Їж мене ложкою, великою
Я на тарілці з гарніром
Їж акуратно й красиво
Я на тарілці з грибами
Їж з головою й ногами
Я на тарілці з гірчицею
А на десерт - із суницею
Їж, запивай... Read more →
Жовтень прийшов поплакати, як старець до образів.
Промені ранні непрошені ріжуть повітря, немов ножі.
Той, хто забуде зовсім усе найбільшу кількість разів –
спатиме найміцніше. Так собі і скажи.
Будуть... Read more →
Промені ранні непрошені ріжуть повітря, немов ножі.
Той, хто забуде зовсім усе найбільшу кількість разів –
спатиме найміцніше. Так собі і скажи.
Будуть... Read more →
Меланхолія
Мій острів — ліжко
затягує все глибше
вже пророста земля
над мріями
твій розцілунок
здатен зачарувати дійсність
Байдужість лягає поруч
дарує безбарвний перстень
цілує в чоло
від сьогодні сестра... Read more →
Мій острів — ліжко
затягує все глибше
вже пророста земля
над мріями
твій розцілунок
здатен зачарувати дійсність
Байдужість лягає поруч
дарує безбарвний перстень
цілує в чоло
від сьогодні сестра... Read more →