Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,414 subscribers
Open in Telegram Храм поезії (🖤) pinned «відкритий набір на 10-й Сезон Віршометрії. УМОВИ КОНКУРСУ: 🦉На конкурс приймаються як римовані так і верлібри на загальних умовах. Ліміт символів — це стандартний допис... Read more →
ІНСТРУКЦІЯ НА КІНЕЦЬ ЧАСІВ
збреши собі що попереду довга дорога — й живи очікуванням
спакуй до нового наплічника
білу сорочку що пахне вітром пізнього серпня
та пластинку йодиду калію напровсяк
подзвони в... Read more →
збреши собі що попереду довга дорога — й живи очікуванням
спакуй до нового наплічника
білу сорочку що пахне вітром пізнього серпня
та пластинку йодиду калію напровсяк
подзвони в... Read more →
Все як завжди.
Вибрикує кавомолка.
Двір гуркоче «Ляпісом».
Пахнуть груші.
Дзумчать оси.
На шнурку поважно
сушиться футболка з написом
«We support Ukrainian army forces».
І пістрявою стрічкою слизько
повзуть... Read more →
Вибрикує кавомолка.
Двір гуркоче «Ляпісом».
Пахнуть груші.
Дзумчать оси.
На шнурку поважно
сушиться футболка з написом
«We support Ukrainian army forces».
І пістрявою стрічкою слизько
повзуть... Read more →
віднайти себе там, де видніється лінія сріблена
наче відступ означений порухом рук на грудині вологої шибки
/нам ніколи не вийти/
нам зостатися тут позамежними і невідʼємними
візерунками кільканадцяти... Read more →
наче відступ означений порухом рук на грудині вологої шибки
/нам ніколи не вийти/
нам зостатися тут позамежними і невідʼємними
візерунками кільканадцяти... Read more →
Пливи, рибо, пливи -
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.
Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя... Read more →
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.
Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя... Read more →
коли смерть закінчиться,
я стану кимось іще,
кимось, кого любити простіше
а жаліти не має причини
відповідно й ненавидіти,
змагаючись за фігуру жертви,
теж не буде за що
ці гримаси медузи горгони
настільки... Read more →
я стану кимось іще,
кимось, кого любити простіше
а жаліти не має причини
відповідно й ненавидіти,
змагаючись за фігуру жертви,
теж не буде за що
ці гримаси медузи горгони
настільки... Read more →
Пташечко
Літо надихалось лютим: снігом стає деревій.
Місто, що стало безлюдним архівом розтрощених мрій,
димом малює фігурки всіх, хто тут жив і кохав,
співом приглушує гуркіт, зривом якоїсь з октав.
—... Read more →
Літо надихалось лютим: снігом стає деревій.
Місто, що стало безлюдним архівом розтрощених мрій,
димом малює фігурки всіх, хто тут жив і кохав,
співом приглушує гуркіт, зривом якоїсь з октав.
—... Read more →
Літо прилипло до менe липневим сиропом:
солона шкіра, пісок, доторк.
Ми із тобою, допоки
вересень не розкине нас
на всі боки
своїм погрібальним вогнищем.
Нам нагально хотілось ще:
бодай одну зустріч
в... Read more →
солона шкіра, пісок, доторк.
Ми із тобою, допоки
вересень не розкине нас
на всі боки
своїм погрібальним вогнищем.
Нам нагально хотілось ще:
бодай одну зустріч
в... Read more →