першою здасться дев’ятка воріт
на колючо знайомому полі,
на межі між дворами-світами
заросте павутиною
скільки б не захищав її,
не летів карколомно як Ікер
все одно час візьме своє
оборону не можна... Read more →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,401 subscribers
Open in Telegram квітень такий, що не можеш не квітнути
томно і тривко, надірвано і
нікому, крім тебе, ні криком, ні вірою
не подолати уявний бліц-криг,
не перетнути прозору стіну
поміж світом та першим весняним... Read more →
томно і тривко, надірвано і
нікому, крім тебе, ні криком, ні вірою
не подолати уявний бліц-криг,
не перетнути прозору стіну
поміж світом та першим весняним... Read more →
.--. .-. -.-- .---. ...- -.. ...- .- .--- *
люба м., сподіваюся, вдома не страшно і світло.
я пишу з найчорнішої втоми / западини світу.
заміряю, як тисне за бортом, і тихо сивію.
запитати б у дзеркала:... Read more →
люба м., сподіваюся, вдома не страшно і світло.
я пишу з найчорнішої втоми / западини світу.
заміряю, як тисне за бортом, і тихо сивію.
запитати б у дзеркала:... Read more →
переписую
перемальовую
перекладаю вагу на тінь від тіні
як би нудно це не звучало, чи не було
як би не ставало сутінкам у квартирі
тісно
звісно, ми не помістимося удвох
звісно, ця суперечка не має ні... Read more →
перемальовую
перекладаю вагу на тінь від тіні
як би нудно це не звучало, чи не було
як би не ставало сутінкам у квартирі
тісно
звісно, ми не помістимося удвох
звісно, ця суперечка не має ні... Read more →
| a farewell to night |
Пухкі трояндові поля
пролягають між тіл, тугих, наче мʼяз,
шипами електричного струму пронизують шкіру –
на відстані подиху
торкаєшся ландшафтів ключиць,
пестиш рогівкою ока... Read more →
Пухкі трояндові поля
пролягають між тіл, тугих, наче мʼяз,
шипами електричного струму пронизують шкіру –
на відстані подиху
торкаєшся ландшафтів ключиць,
пестиш рогівкою ока... Read more →
***
Вона стоїть перед дзеркалом.
Сукня в крапочку, обручка проста,
тонкий ланцюжок, в улоговині поміж грудей – фігурка Христа,
слабкі руки, короткі нігті, рожева смужка старого рубця.
Вона стоїть,... Read more →
Вона стоїть перед дзеркалом.
Сукня в крапочку, обручка проста,
тонкий ланцюжок, в улоговині поміж грудей – фігурка Христа,
слабкі руки, короткі нігті, рожева смужка старого рубця.
Вона стоїть,... Read more →
чи то вдарить бивнями спадень
зоравши поля задимлені
заструменіє
під вітрилами обрію надвечірʼям
де бродить поміж вітряків ирію
скуйводжене лоша осені
на післяжнивну стерню копитом налягаючи
а ми дотичні... Read more →
зоравши поля задимлені
заструменіє
під вітрилами обрію надвечірʼям
де бродить поміж вітряків ирію
скуйводжене лоша осені
на післяжнивну стерню копитом налягаючи
а ми дотичні... Read more →
ловлю бісики у твоїх очах,
водночас із зайчиками у ластовинні.
хіба винні метелики, що летять на світло, наче у фільмах
жахів?
чи відьми у тому, що втрапляють у полум'я
від світанку і десь до... Read more →
водночас із зайчиками у ластовинні.
хіба винні метелики, що летять на світло, наче у фільмах
жахів?
чи відьми у тому, що втрапляють у полум'я
від світанку і десь до... Read more →