Мені з підліткового віку хотілось бути незалежною від батьків, від чоловіка, від обставин.
Культ «я все сама» довгий час був моєю головною опорою. І я вважала це дуже крутою навичкою
Але знаєте, до чого призводить абсолютна незалежність?
До гіпервідповідальності, виснаження і страху здатися слабкою.
Ми так звикли все вирішувати самотужки, що проявити бодай найменшу залежність від іншої людини стало сприйматися як поразка.
«Якщо я попрошу / буду спиратись / довірюся то я втрачу себе».
Але чи так це?
Незалежність потрібна нам НЕ для того, щоб побудувати стіни й сидіти в ізольованій фортеці «я ВСЕ сама».
Вона потрібна для вибору.
Справжня зрілість — це мати сміливість сказати близьким: «Я можу все сама, але я свідомо обираю ділити це життя з тобою».
Справжня незалежність країни й людини — це не самотність.
Це можливість вільно обирати своїх людей, будувати міцні союзи та спиратися одне на одного без огляду на острах бути слабшими.
З Днем Незалежності нас!
Нехай вона буде не про виснажливу автономію, а про силу бути разом 🤍