Треба пару слів і про реімеджин альбом Turnstile сказати.

Треба пару слів і про реімеджин альбом Turnstile сказати. Не згоден із Тимчиком в контексті того, що це загалом жахлива ідея, яка потрібна тільки, власне, артистам.

Versions, на мій погляд, дуже міцний. Так, може трошки затягнутий, але це не заважає бачити концептуальний білд-ап: нерандомні колаборатори — і майже кожен на своєму місці. Тут одразу згадується параморівський Re: This Is Why, який в цьому плані нічого видатного не показав.

Також Versions чудово тримається купи попри жанрову насиченість. Інді-поп Porches міняється місцями із електроклешем Slayyyter, блискучій та естрадний Елтон Джон із Seein’ Stars спокійно стоїть поруч із приголомшливою дезметал-варіацією Birds від Dying Fetus. Чи босанова від Фей Вебстер в I Care та електричне дудіння Шабаки в Slowdive. Всі ці стильові переходи не напрягають взагалі. До того ж, отримали дві круті версії андердогів Never Enough — Ceiling від Гейлі Вільямс та Time Is Happening від Мустафи та Джулієн Бейкер.

Звісно, без дивних моментів не обійшлося. Наприклад, джаз Брендона Вуді, калякі-малякі від Nourished By Time чи Angel Dust нічого нового в Sunshower не привнесли та й дуже на відʼїбись її зіграли.

Але загалом Versions — хороша можливість побути 80 хвилин не тільки із найкращим альбомом 2025 року, а ще й із well curated компанією митців.

https://youtu.be/F84YtZ7jPos?is=uUFghoQ_fqzr_nDt