Параксантин сьогодні розглядають як одну з речовин, яка може підтримувати концентрацію без надмірної стимуляції. Причому для організму це не екзотика. Після кофеїну близько 70% речовини метаболізується саме в параксантин. Він також взаємодіє з аденозиновими рецепторами та має стимулюючу дію.
Найцікавіше починається в дослідженнях на людях. У сліпому перехресному дослідженні 13 добровольців отримали 200 мг параксантину. Автори зафіксували покращення окремих показників короткострокової пам'яті, реакції та здатності утримувати увагу.
В іншому експерименті тестували 50, 100 і 200 мг. Найбільш стабільні зміни когнітивних показників спостерігалися при 100–200 мг, при цьому за 7 днів суттєвих змін лабораторних показників і частоти побічних ефектів не виявили.
Є і пряме порівняння з кофеїном. У 2024 році 12 тренуваних бігунів приймали перед забігом плацебо, 200 мг кофеїну або 200 мг параксантину. Після навантаження параксантин за рядом тестів давав менше помилок і допомагав зберігати швидкість реакції.
Звучить перспективно, але каву поки рано відправляти на пенсію. Вибірки малі, частина досліджень фінансувалася виробником інгредієнта, а довгострокових даних значно менше, ніж щодо кофеїну.
Тому для мене параксантин зараз — це не кофеїн 2.0, а одна з найцікавіших речей нового покоління стимуляторів. Особливо для тих, кому не хотілося б, щоб серце вилітало з грудей.