Любі, ви просто включіть критичне мислення і зробіть висновки з параметрами здорового глузду. Ми в війні. На нас НАПАЛИ. РФ і всі росіянці - цьому вина. РФ мобілізовує сотні тисяч. РФ буде продовжувати це робити. Триває 5-й рік війни. За цей час можна би було організувати всі законні можливості відстрочки від мобілізації. Або, якщо їх немає, то прийняти для себе рішення - ми хочемо в нас Україну чи нам байдуже, і ми будемо з Росією? Будемо росіянцями.
Ааааааааа.
Теза «держава просто хоче відправити всіх на смерть» = це не аналіз мобілізаційної політики. Це редукція складної проблеми до емоційно зручної конструкції, яка повністю вилучає з причинно-наслідкового ланцюга головного суб’єкта: росію.
Україна не прокинулася одного ранку з абстрактним бажанням мобілізовувати громадян. На нас напала росія. Саме російська агресія створила необхідність оборони, мобілізації, військових витрат і всіх тих обмежень, які неминуче супроводжують існування держави в умовах великої війни.
Це базова причинність.
Можна і потрібно критикувати конкретні механізми мобілізації. Можна говорити про несправедливість, корупцію, якість рекрутингу, підготовки, ротацій, комунікації держави. Це нормальна демократична дискусія.
Але критика перестає бути інтелектуально чесною в момент, коли з цього рівняння зникає агресор.
Росія продовжує мобілізовувати людей, виробляти зброю, поповнювати армію та планувати війну на перспективу. Отже, потреба України в людському ресурсі не виникає через чиєсь політичне бажання. Вона є похідною від об’єктивної воєнної загрози.
І тут критичне мислення насправді дуже просте: хто створив первинну причину ситуації?
Не Україна створила війну, щоб отримати мобілізацію. Росія створила війну, через яку Україні потрібна мобілізація.
Це називається причинно-наслідковим зв’язком.
І коли публічна людина з величезною аудиторією інвертує цю причинність, переносить відповідальність з агресора на державу, яка обороняється, а потім упаковує це в емоційно привабливу риторику - це максимальне відтворення пропагандистської рамки.
Я довго підбирала слова для цього допису. Але, можу сказати від себе неформально-емоційно таке: «Полякова - це попайка і кокошнік, перегляньте підписки на тих, хто цю хєрню підтримує, бо це будуть перші, хто поїде дружити з росіянцями за можливої нагоди, і це фу»
До речі, а я нікуди з цього «концтабору» не поїду. Бо тут похований мій батько, який віддав своє життя за всіх.