Official MCP server for OpenTG is here 🎉

Try it

Для людини, яку в дитинстві залишали плакати самою, довга тиша без контакту не простір для думки.

Для людини, яку в дитинстві залишали плакати самою, довга тиша без контакту не простір для думки. Це те саме ліжечко, до якого ніхто не прийшов. Спочатку людину треба наповнити, і тільки потім можна поступово відбирати.

І є ситуації, де будь-яка фрустрація закінчується негайно. Думки про самогубство. Самопошкодження. Насильство, в якому людина живе прямо зараз. Загроза здоров'ю чи життю. Психотичний стан. Тут терапевт діє прямо й активно, без пауз і без "а що ви самі думаєте". Це НЕ обговорюється.

То що з цим усім робити?

Якщо на терапії накрила злість на терапевта, не йдіть мовчки. Не скасовуйте сесії, не шукайте тихенько нового фахівця. Принесіть цю злість у кабінет і скажіть прямо: "Я на вас злюся". Саме тут робиться та робота, заради якої ви туди ходите.

Коли рука тягнеться до телефону написати терапевту, подрузі, мамі, колишньому, аби хтось забрав цей стан, зупиніться на десять хвилин. Покладіть телефон екраном донизу.

Знайдіть, де в тілі найсильніше тисне: горло, груди, живіт. Подихайте туди. І спитайте себе, скільки вам років у цьому відчутті і кого ви зараз чекаєте.

Не треба героїзму і терпіння до скреготу зубів. Просто десять хвилин побути зі своїм станом, перш ніж когось кликати. Потім двадцять. Це і є та сама дозована фрустрація, тільки тепер ви даєте її собі самі.

Питайте себе чесно: чого я хочу, щоб за мене зробив інший? І яку частину з цього я можу зробити сам?

Відповідь зазвичай неприємна. Бо виявляється, що більшу частину можете.

Подивіться на свою терапію тверезо. Якщо терапевт завжди доступний, завжди продовжує, завжди радить, завжди на вашому боці і ніколи вас не злить, це не доброта. Це тривожний дзвіночок. Якщо ж він холодний, зневажливий і мовчить, коли ви розвалюєтесь, це теж не про розвиток.

Хороша терапія тепла і при цьому незручна.

Якщо ви батько чи мати, прочитайте цей текст ще раз, замінивши слово "терапевт" на своє ім'я.

І ніхто не обіцяє, що це швидко. Опора росте роками, по крихті, через сотні маленьких "ні", які ви пережили і не розсипались. Будуть зриви. Будуть ночі, коли ви все-таки напишете. Будуть сесії, після яких ви ненавидітимете і терапевта, і себе, і саму ідею терапії.

Гарантій немає.

Є тільки третя ночі. Палець над іменем у месенджері. Вдих. Видих. Ще один.

І ви поки не пишете.

ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Ляля ❤️
Open post in Telegram