І межі з тими, хто досі коментує.

І межі з тими, хто досі коментує. Тітка, мама, свекруха, колега. Є фраза, яка працює бездоганно: "Я не обговорюю свою вагу. Давай про щось інше". Без пояснень, без виправдань, без вибачень. Спочатку страшно, потім звільняє.

Спробуйте один раз замовити в ресторані те, чого вам справді хочеться. Спокійно, без вибачень.

Хоч би й у кафе, де вас ніхто не знає. Відчуйте, як це, бути людиною, яка їсть при людях.

Страшно? Нормально. Це і є тренування.

Сором, що ріс роками, не розчиняється за вечір. Він повертатиметься, особливо під час стресу.

Ваше завдання не позбутись його назавжди. Ваше завдання впізнавати його вчасно і не слухати як істину.

Сьогодні знайдіть одну фразу з минулого, яка досі болить. Не аналізуйте. Напишіть її на аркуші й внизу додайте одне речення: "Це були слова дорослого, який помилявся, а не правда про мене".

Прочитайте вголос. Один раз. Потім ще раз.

Нагадую: психотерапія досліджує зв'язок психіки і тіла, але не замінює медицину. Фізичні симптоми - спочатку до лікаря.

ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Лялія Мідик ❤️
פתח את הפוסט בטלגרם