Боже, ти ж бачиш:
долоні мої загрубли,
волосся стончилось. Очі
набрякли й заслабли. Боже:
не правди мені, а слова
солодкого, наче мʼякоть
од райського плоду. Вволь же
любов, що явля з любови
і радість, що повнить простір.
Не правди мені, не сили,
не стиснутих вилиць — ночей,
наповнених, злитих, вільних
од волі твоєї, Боже.
Не правди мені, не віри,
не знань, не премудрих знаків —
а тільки ж чуття до зрину
вітальних,
дзвінких світанків.
Вересень ʼ26
@reflexref
Боже, ти ж бачиш: долоні мої загрубли, волосся стончилось.
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,414 subscribers
Open in Telegram