ІНСТРУКЦІЯ НА КІНЕЦЬ ЧАСІВ збреши собі що попереду довга дорога — й живи очікуванням спакуй до новог

ІНСТРУКЦІЯ НА КІНЕЦЬ ЧАСІВ

збреши собі що попереду довга дорога — й живи очікуванням

спакуй до нового наплічника
білу сорочку що пахне вітром пізнього серпня
та пластинку йодиду калію напровсяк

подзвони в десять-років-тому своїй першій великій любові
запитай як їй цей кінець часів
запроси поїхати разом
оберни все на жарт коли засміється й назве тебе божевільним

заведи запізнілий щоденник
перепиши туди її губи червоні рухи руки й парфуми
додай ілюстрацію зле заструганим олівцем

набери питної води та заправ авто
заряди знудьгований дробовик
підбери на промзоні старого пса
що не стягне ще одну зиму надворі

говори з ним до пізньої ночі
поки докурюєш коноплю зі старих запасів

кажи йому:
боятися нічого друже пес
виїдемо хвилина в хвилину із закінченням комендантської
зупинимося за містом подивитись на не скошені досі соняхи
заб'ємо в навігатор випадкові координати
і ще трохи трави в нутро розтабаченої цигарки

я подарую тобі свій сон
приречений сон про те як жінка на іншому березі річки й міста
розпадається на неспокійні атоми в білому спалаху
видихну дим у твою пошрамовану морду щоб тебе теж накурило трохи
аби не було так печально

попереду довга дорога

скажи все це псу — а тоді засни
коротко й неспокійно
проспи закінчення комендантської
проспи тривожні новини
прокинься від дотику мокрого носа до неголеної щоки

вийди із псом у ранкову мжичку
щулься та кутайся в куртку

а зачувши нарешті майже-пташиний свист
ракети над головою — розкинь раптово затерплі руки
не заплющуй очей
і нічого не бійся

а розпадаючись думай про те
як на іншому березі річки й міста
жінка фарбує потріскані губи червоним
парфумиться із флакона розбитого
осмикує обгорілу сукню
й виходить з руїн у руїни

фотографує дезорієнтованих псів і мародерів у розбитих вітринах
переступає трупи
входить вдихнувши на повні легені в довгу свою дорогу
повз заражені води та дитячі плачі
повз розбите минуле
повз незбутнє майбутнє

без питної води та плану
тільки з губами червоними
та тим самим сміхом
що лунає тобі у вухах перш ніж урветься дзвінок
перш ніж урветься світло
перш ніж урветься все

Леля Покотиполе