parrhesia я кажу їм про чорношкірих дітей у Африці які помирають від спраги я кажу їм як спрагу нама

parrhesia

я кажу їм
про чорношкірих дітей у Африці
які помирають від спраги
я кажу їм
як спрагу намагалася вгамувати
краплинами поту
якими
розсипом намистин
вкрите нависле наді мною
зловісне тіло
первісне зло
пий досхочу дорогенька
я кажу їм
як з кожним поштовхом
підмурки моєї фортеці
дають тріщину
і коли вони врешті-решт осипаються
він витоптує весь пісок
я кажу їм
що у темряві шукати одяг
у ворожій оселі
це як прямувати під кабами
в укриття
на зворотному боці повік
море крови
відірвані кінцівки
мертві діти
перерізані навпіл літні
розпанахані тварини
розплющувати очі
і бачити лише оголене тіло
своє
чи ні
у відображенні стелі
бачити його порухи
чи конвульсії
виходити на вулицю
щоб засліпитись сяйвом ракет
чи нового дня
якому
нібито
варто радіти
завжди дивитись на трагедії збоку
думати
що хтось з Аль-Каїди
вгатився у вежі після
одного із повідомлень:
нічого не значило
усі ми не без гріха
усе в тебе буде добре
кицю

вони кривляться
сатаніють
відводять очі
ніби
я порівняла невдалий трах
з найчорнішими сторінками людства
вони
сортують сміття
платять податки
підписують петиції
займаються просвітництвом
читають лише в папері
купують одяг у секонді
їдять з переробленого пластику
перероблену їжу
пʼють лише найдорожчий улун
слухають лише гарну музику
дивляться тільки артгаус
говорять
говорять
говорять
аби цього більше не трапилось
воюють останню війну
з моєю правдою
щоб розвʼязати геть усі війни

і ніколи
у жодному разі
не скажуть
відразливій
непоетці
я тебе розумію
чи
я з тобою

@anna_navol