#Поезія
Шви пам’яті
Пагорб за вікном
тінню лягає
на
гостролезо
ножа,
неначе
погірдно
глумиться
вустами недосяжними,
і тягнеться —
тягнеться
збіччям
до
зморшок-
подряпин
вічнопрозорого скла.
На ньому блищать
жовті лінії скотчу,
наклеєні зі скреготом
чорно-лютневого вечора,
які досі лежать
зашкарублим рубцем,
ніби зраджені
крихти минувшини.
За темною тінню
ллється зойк віддирання
липкого паперу,
зоставленого, мов гончак
намертво-навічно
плекати та боронити
брунатні стійки-рамена,
допоки вона
у світлі кімнати,
себейде,
живе,
не згасає.
Коли сталь канцелярського ножа
розрізає останню жовту смужку
на крихітному тільці вікна,
з дерева на пагорбі
спадає пелюстка-лелітка,
долонячи ароматом її тіло
у крихітних обіймах
подруги-кімнати.
Тоді ж зринають думи
і тіло німіє у зашморгу
дотепер не забутих
лютнево-чорних днів,
що спадали вогнем,
сухими краплями пилу,
на голомозу долівку.
А крізь оголену шибу
неспішно проступають
і клубочаться,
відпокутуючи чужі гріхи,
залізобетонні заводи —
неначе пам’ятки звитяги,
які потай моляться
про неї.
Їхні знівечені ребра —
останні прихистки любови
льотом ідуть
гострити
чергового
ножа.
22.06.26 — 26.06.26
© Славко Баляндрасник, 2026
#Поезія Шви пам’яті Пагорб за вікном тінню лягає на гостролезо ножа, неначе погірдно глумиться вуста
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,414 subscribers
Open in Telegram