шершень шерехтить шестернями. — Храм поезії (🖤) у Telegram

@uapoets

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

шершень шерехтить шестернями.

мляве тіло смугастого велетня повільно піднімається з люків,
ніби спомини про людяні
ночі без сну,
коли залізо було лише у пігулках.

тепер воно скрізь:
на пальцях, захоплених студеними перснями,
в крові, що схне під шкірою,
у фотоспалаху трамвайної колії, яка робить селфі,
у погляді клонованої дівчини,
у твоїх дивних рухах,
в нерухомості,
у вухастих
сонячних зайцях –
навіть у них залізне життя.

дирижаблі з оголеними зябрами просочилися крізь натовп,
встигли втекти,
ще не вистигли,
мріють, міркують, вимірюють
відстані незробленими кроками –
не змирилися.

ми не придбали машини часу,
не спіймали на живця електромобіль,
не дістали пальне за знижками майбутнього –
сліпий кріт перерив наш тунель сподівань
неспроможністю до псевдорішень.

занадто живі,
беззахисні.

одягни в пасманистий кожух моє НЕ залізне серце.

Оксана Мовчан (@sarahwatsonrhymes)