▪️луна▪️
Приходиш додому,
ключі — на краю столу.
Не впізнаєш себе в дзеркалі, з якого
дивився на себе вранці.
За день, за тривоги
нарощуєш навколо
кірку від стресу, її наморожуєш —
щоб не пробило осколком до серця,
тому що лиш так пекельний будень можна стерпіти.
І тільки твої долоні,
коли пальці торкаються,
мов піки для колки льоду,
розтріскують кірку на шкірі,
пускають тріщину холоду —
і стрес витікає назовні,
спаровується в теплих зімкнених долонях.
Мені це настільки знайомо.
Здається, що ти все ще вдома —
близько, але й невагомо,
і грієш до пізньої ночі.
Але це не твій сміх,
бо твій — утрачений,
це лід не дає мені спати:
ріжеться й коле на згинах,
луною у вусі
при кожному русі
дзенькоче, дзенькоче, дзенькоче.
А проте все ще твій,
той самий сміх.
06.09.2026
Copyright: Чурков Максим (@cherry_poetry)
#віршневий_сад
▪️луна▪️ Приходиш додому, ключі — на краю столу.
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,414 subscribers
Open in Telegram