Я — колесо,
лесо і коло.
Коли відганяю від себе спротив
думок
і тіні берез Кайзервальду
понад схилами, що ведуть до казок —
чи то пак до оперного театру,
чи то пак до театру потвор,
де любов — персонажка... Read more →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,401 subscribers
Open in Telegram Небесні риби пливуть за течією.
Їхні білі хвости погладжують сонце,
що самотою лежить на небі.
Їхні губи цілують зорі і всім стає щемко від того.
Взимку риби струшують вниз білу луску на радість дітям.
А... Read more →
Їхні білі хвости погладжують сонце,
що самотою лежить на небі.
Їхні губи цілують зорі і всім стає щемко від того.
Взимку риби струшують вниз білу луску на радість дітям.
А... Read more →
Солдатикові ніхто не пише
Ні листів, ні у месенджерах голосових
Солдатик борсається у радіотиші
В тумані червневої степової трави
Прильотік стволки й ніхто не Рембо
Бо ж Рембо після прильотіків не... Read more →
Ні листів, ні у месенджерах голосових
Солдатик борсається у радіотиші
В тумані червневої степової трави
Прильотік стволки й ніхто не Рембо
Бо ж Рембо після прильотіків не... Read more →
Падає ніч
крилами
птаха.
Кожному,
хто загубився
у хвилях чорнильної тиші, — дзвоник коліс
та реактивний автобус,
щоб завезти від біди якомога далі,
за... Read more →
крилами
птаха.
Кожному,
хто загубився
у хвилях чорнильної тиші, — дзвоник коліс
та реактивний автобус,
щоб завезти від біди якомога далі,
за... Read more →
старий сидить біля вікна,
як біля останнього екрана,
де лишилися канали,
які не вкрала смерть.
він пережив інфаркт —
що по факту і так приглушило
його тиху натуру
наче, безпафосне місто
вимкнули на мить,
а... Read more →
як біля останнього екрана,
де лишилися канали,
які не вкрала смерть.
він пережив інфаркт —
що по факту і так приглушило
його тиху натуру
наче, безпафосне місто
вимкнули на мить,
а... Read more →
поетичний конкурс «Зламані квіти»
вітаю, наші переможці:
1 місце — Славко Баляндрасник
2 місце — @love_bebra__
3 місце — Раміна Солнцева
гран-прі від спільноти Юлія Масюра
судили Каріна Коваленко та... Read more →
вітаю, наші переможці:
1 місце — Славко Баляндрасник
2 місце — @love_bebra__
3 місце — Раміна Солнцева
гран-прі від спільноти Юлія Масюра
судили Каріна Коваленко та... Read more →
1 photo
Хай одного разу це буде історія не про опір,
а про світло домашніх бібліотек.
Не про те, як ворог ламає об нашу кров
свої зуби гнилі -
а про квіти червоного співу,
що розпускаються у легенях.
Я хотіла би... Read more →
а про світло домашніх бібліотек.
Не про те, як ворог ламає об нашу кров
свої зуби гнилі -
а про квіти червоного співу,
що розпускаються у легенях.
Я хотіла би... Read more →
Парасольки
З десятого поверху часто дивлюся униз,
Останніми днями турбує незграбне безсоння.
Осіння хвороба доповнює мій епікриз,
А ще: глухота, невротизм і постійна тривога.
Два тижні тому розпочато... Read more →
З десятого поверху часто дивлюся униз,
Останніми днями турбує незграбне безсоння.
Осіння хвороба доповнює мій епікриз,
А ще: глухота, невротизм і постійна тривога.
Два тижні тому розпочато... Read more →
1 photo