Official MCP server for OpenTG is here 🎉

Try it
Храм поезії (🖤)

Храм поезії (🖤)

@uapoets

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

1,414 subscribers
Open in Telegram
чи то вдарить бивнями спадень
зоравши поля задимлені
заструменіє
під вітрилами обрію надвечірʼям

де бродить поміж вітряків ирію
скуйводжене лоша осені
на післяжнивну стерню копитом налягаючи

а ми дотичні... Read more →
ловлю бісики у твоїх очах,
водночас із зайчиками у ластовинні.

хіба винні метелики, що летять на світло, наче у фільмах
жахів?
чи відьми у тому, що втрапляють у полум'я
від світанку і десь до... Read more →
Я тобі готувала зрази
І ковтала свої образи –
Ти ж мене не навчився кохати
Тож тепер мушу я готувати
Не для тебе – свої ці пампушки,
і оладки, і булочки, плюшки…

Я знайду собі кращого мачо.
І він буде... Read more →
Я більше не відчуваю середини, я проста пустота
вікна виставлені на
розпашку
мені не просто, не важко, не класно,
не аж так
приємно,
не те щоб погано
лице покривають плямні
мокруваті виділення,
виділи... Read more →
поетичний конкурс «ланіти Афродіти»

вітаю, наші переможці:

1 місце — Алеф
2 місце — Ольга Ритик
3 місце — Марія Чекарьова
3 місце — Юрій Іванов
3 місце — Раміна Солнцева

судили Коваленко, Волощенко та... Read more →
1 photo
поступ непевний у море з тисячі трав,
станеш на міну часу — спогади розірвуть
ставитимеш питання німі вітрам:
хто і навіщо сили стільки відклав?
скільки забрати, щоб не розізлити гру?

бруд, що навколо,... Read more →
Ігри в бісер

це був наш коронний фокус.

ми розмахували руками,
нервово жестикулюючи,
балансуючи
на невидимому канаті.

коли ми зустрілися посередині,
ти вкладав бісер мені до рота,
заштовхував кінчиком... Read more →
Кожного разу, коли вони зустрічалися,
коли сварилися і сперечалися,
все перекочувалося і не закінчувалось,
і кожного разу повітря засвічувалось,
з очей виганяючи найменший сумнів,
і історія їхніх... Read more →
в спальниках повних диму сни зовсім інші сняться
звичне для мене ліжко, замкнене в сірих стінах
корчиться від тривоги,
думкою оповите,
як ти там засинаєш під свічкове
багаття

замкнуті в кола люди до... Read more →
Бабуся вчила:
відріж шкірку яблука довгим витком,
кинь через плече —
і неодмінно побачиш
першу літеру імені кохання.

Не маю жодного уявлення,
звідки яблуко може щось знати
про коханих,
проте кращої... Read more →