3
Я дівчина з сумних поем,
Яка блукає чужим містом безупинно.
Я все до моря прокладаю шлях —
Та він усе тікає, як не дивно.
Дім кожен день я бачу,
Шкода, що тільки уві сні.
І серце розриває на частини
Від... Read more →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,401 subscribers
Open in Telegram 2
ТРИЗУБ ПОСЕЙДОНА
Море не вміє брехати. Воно пам’ятає
усіх, хто приходив до нього вночі.
І хвиля, торкнувшись піску, промовляє
те, що не скажуть ні люди, ні сни.
Воно не питає, хто правий, хто винен,
не... Read more →
ТРИЗУБ ПОСЕЙДОНА
Море не вміє брехати. Воно пам’ятає
усіх, хто приходив до нього вночі.
І хвиля, торкнувшись піску, промовляє
те, що не скажуть ні люди, ні сни.
Воно не питає, хто правий, хто винен,
не... Read more →
***
Ти дивишся в його очі,
а одночасно
вʼязнеш ногами в землю
дихаєш суголосно
з тьохканням серця
і передчуваєш з тугою і ейфорією:
— ось він, наступний!
твоя залежність
на найближчий невизначений... Read more →
Ти дивишся в його очі,
а одночасно
вʼязнеш ногами в землю
дихаєш суголосно
з тьохканням серця
і передчуваєш з тугою і ейфорією:
— ось він, наступний!
твоя залежність
на найближчий невизначений... Read more →
1.
крапля води.
це просто крапля води на цій старій величезній планеті,
серед гір і людей, і подій...
але ж це один секстильйон шістсот сімдесят квінтильйонів молекул..
навіть коли ми кажемо що ми одні,
це... Read more →
крапля води.
це просто крапля води на цій старій величезній планеті,
серед гір і людей, і подій...
але ж це один секстильйон шістсот сімдесят квінтильйонів молекул..
навіть коли ми кажемо що ми одні,
це... Read more →
▸ Пляма
Я ніхто в твоєму житті, як би ми не намагались це виправити,
Я ніхто, і такою точно залишусь навіки, назавжди, без сумнівів,
Я лиш пляма у просторі повному криками тихими,
Я лиш пляма, спотворена... Read more →
Я ніхто в твоєму житті, як би ми не намагались це виправити,
Я ніхто, і такою точно залишусь навіки, назавжди, без сумнівів,
Я лиш пляма у просторі повному криками тихими,
Я лиш пляма, спотворена... Read more →
Я навіть тепер не знаю, що тобі розказати.
Цей вітер з полів південних бере у облогу місто,
і хочеться відчинити йому всі брами, зламати ґрати —
він трепетом повнить тіло, ніби світлом кімнати.
Я навіть... Read more →
Цей вітер з полів південних бере у облогу місто,
і хочеться відчинити йому всі брами, зламати ґрати —
він трепетом повнить тіло, ніби світлом кімнати.
Я навіть... Read more →
осінь торкнулась мене,
рукою провела по лобу гарячому –
зняла серпневі недуги
і температуру
щастя запаморочливого
негоже хворіти оманою,
ще й восени,
цю розкіш можуть дозволити
лиш ті, кого люблять
@verondadj... Read more →
рукою провела по лобу гарячому –
зняла серпневі недуги
і температуру
щастя запаморочливого
негоже хворіти оманою,
ще й восени,
цю розкіш можуть дозволити
лиш ті, кого люблять
@verondadj... Read more →
@helen_halu
скельце до скельця
складається слово «вічність»
встояна зелень котячих очисьок
лапками пише:
«Ти надихаєш, Олено»
хвилі зі сходу на захід
хвилі обточують скельця
скельце стає діамантом
друг може... Read more →
скельце до скельця
складається слово «вічність»
встояна зелень котячих очисьок
лапками пише:
«Ти надихаєш, Олено»
хвилі зі сходу на захід
хвилі обточують скельця
скельце стає діамантом
друг може... Read more →
1 photo