Храм поезії (🖤)

Храм поезії (🖤)

@uapoets

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

1,414 subscribers
Open in Telegram
не міряй силу
своєю присутністю.

не міряй правду
аплодисментами.

ти так довго
репетирував велич,
що забув, як звучить
емпатія.

кожен твій вирок —
касовий чек
за чужі поразки.

кожне «я знаю» —
бетон у... Read more →
1 photo
дим від згарища ще лишається
я ступаю у нього боязко,
давши їсти приблуді-паніці,
що затягнута чорним поясом
частокіл із палиць у колесі
ще зі мною, боюсь хтось вколеться,

але в місті тривоги й галасу... Read more →
parrhesia

я кажу їм
про чорношкірих дітей у Африці
які помирають від спраги
я кажу їм
як спрагу намагалася вгамувати
краплинами поту
якими
розсипом намистин
вкрите нависле наді мною
зловісне тіло
первісне... Read more →
#Поезія

Шви пам’яті

Пагорб за вікном
тінню лягає
на
гостролезо
ножа,
... Read more →
ти ще сочишся по вилицях уві сні:
тепла живиця, ожинова кров і мед.
стерплий у жнив’яну пору, я знавіснів.
понад пологом байраку пливе печаль,
втішена ніжність і кинуте «поспішай».
бо на одного із нас... Read more →
ця книга місця
наче довга ніч
перегортається гудінням телефонних відліків
і на полях її проявлена сміливість чорнильними обіймами знаходить пристань

причастям назови її — одним на двох.

на листопадову... Read more →
Людино моєї хвилі
Катастрофічної легкості
Не вір порогам без стелі
Нам на березі схаменутись
Людино
Де б ми не виплили згодом
Дякую за присутність

Сподіваюсь
Ніякий на сіль і на спогад
Не будеш ходити
Десь... Read more →
На прóстих брудних манжетах
застояні плями. Тонко
натягнута нитка дерми.
Удари стинають. Довго
хитається куля темна
у товщі води. Повторна
полуда наївних знаків
приходить у дім зі сходу,
стискає у кігтях... Read more →
Велика Зима

Про це ніхто вам не скаже ясно, в майбутнього — тьмяна ковка.
Одне відомо — світило згасне в роззявленій пащі вовка.
Настане ніч для лихого вітру, щоб вити у злих поривах.
Єдина річ, що в... Read more →
Людська конструкція з нас.

Тепле поколювання від моїх рук по твоїх литках...

— Ти імітуєш?
— ...що?

Дофамінова ікра на язиці після штучної, із супермаркету, здається справжньою.

Імітація життя почалася з
... Read more →
1 photo