Чому МВФ вимагає скасувати пільгу на посилки в 150 євро? Що популістам не відомо про МВФ? Навколо за

Чому МВФ вимагає скасувати пільгу на посилки в 150 євро? Що популістам не відомо про МВФ?

Навколо запланованого скасування так званої «пільги» на посилки до 150 євро вже встиг висловитися, здається, кожен інфлюенсер. Комусь знову не вистачає «справжніх реформ», хтось бачить у ньому боротьбу з КНР, хтось чергову спробу наповнити бюджет тощо.

Реальність, як це часто буває, значно прозаїчніша. Тому почнемо з того, що, за оцінкою Мінфіну та МВФ, фіскальний ефект становитиме близько 0,1% ВВП у 2027 році. Тому наповнення бюджету є лише однією з причин, а не повним поясненням вимоги МВФ.

Якщо мова не про великі гроші, то чому МВФ узагалі наполягає на непопулярному рішенні?

Як не дивно, але справа в принципах. МВФ не вигадує нову податкову політику для кожної країни. У Фонду є усталені орієнтири побудови податкової системи. Один із них це широка база ПДВ, за якої більшість товарів і послуг оподатковуються за єдиними правилами. Скасування звільнення для дешевих імпортних посилок узгоджується з цим підходом.

Що це за принцип? У документі МВФ про фінансування розвитку 2015 року, в блоці «Керівні принципи формування збалансованої бази внутрішніх доходів», він сформульований так:

Використовувати ПДВ із широкою базою оподаткування, єдиною ставкою для більшості товарів і послуг та високим порогом [реєстрації платником ПДВ].
Financing For Development - Revisiting the Monterrey Consensus. 2015. С. 16
Аналогічне можна прочитати і в довідковому форматі МВФ про ПДВ.

Йдеться про широке охоплення кінцевого споживання податком, а не про оподаткування всього за будь-яку ціну. До слова, згаданий високий поріг стосується реєстрації підприємств платниками ПДВ. Сам МВФ пояснює його потребою зменшити адміністративні витрати. Тобто широка база, загальний орієнтир, але винятки можуть мати економічне або адміністративне виправдання.

Цікаво, що історично саме так і обгрунтовували пороги для недорогих посилок, бо витрати на адміністрування податку могли перевищувати надходження від нього. Але з розвитком електронної комерції, автоматизації та можливості стягувати ПДВ безпосередньо через продавців і маркетплейси це пояснення значною мірою втратило силу.

Тому для МВФ проблема 150 євро починається не з громадянина, який замовив собі дешевший товар із КНР. Вона починається раніше з самого факту, що частина споживання випадає із загальної бази ПДВ. У випадку України МВФ додатково прямо називає таке звільнення нерівною конкуренцією для платників ПДВ, а також зазначає, що його скасування може скоротити імпорт і відповідний попит на валюту (а у нас шалений дефіцит зовнішньої торгівлі). У документах Фонду ця логіка повторюється десятиліттями, що широка база, мінімум винятків, бажано одна ставка.

Епілог. МВФ - це технократична інституція, і в цьому водночас його сила та слабкість.

З одного боку, це сильне експертне плече, з іншого, стикаючись із такими проблемними країнами, як наша, технократичний підхід може недооцінювати частину місцевого контексту. Хоча в самих документах МВФ записано, що програми мають враховувати обставини конкретної країни, поряд із цим існує інша логіка - універсальні принципи податкової нейтральності, широкої бази, мінімуму винятків і скорочення можливостей для арбітражу. І саме між цими двома підходами виникає конфлікт.

Бо з погляду податкової системи необгрунтований виняток - це втрачені надходження та різні правила для аналогічних операцій. Для людини цей самий виняток може означати дешевшу покупку або просто спосіб залишити собі трохи більше доходу.

Тому технократичний підхід має слабкість: фіскальні втрати й надходження значно легше перетворити на конкретну цифру, ніж розпорошені втрати добробуту мільйонів споживачів. МВФ часто пропонує політику, яка може бути логічною на рівні системи й водночас болючою на рівні конкретної людини.

Однак чому ми дійшли до того, що пільга на посилки до 150 євро для нас така важлива? Чому система, в якій ми живемо, має стільки відхилень? Відповідь у фундаменті держави та елітах, тому ніякі реформи не створять економічного дива без фундаментальних змін.