в продовження до попереднього допису ШІ допоміг віднайти ще ряд матеріалів, які суттєво доповню

в продовження до попереднього допису ШІ допоміг віднайти ще ряд матеріалів, які суттєво доповнюють попередню підбірку:

1) відповідь самої Фундації DEJURE на колонку членів ГРД, 7 серпня 2025 року. На мій погляд, це обов'язкове джерело, бо тут уже не критики, а сама DEJURE підтверджує значну частину фактичної конструкції: кошти на підтримку ГРД були коштами американських платників податків; DEJURE фактично залишилася єдиним адміністратором потреб ГРД і сама пише, що «монополізувала» менеджмент; донорське фінансування йшло через проєкти/організації; реципієнтом залишалася DEJURE; меморандум справді підписали 13 із 19 членів ГРД; серед домовленостей була відмова від публічної взаємної критики. DEJURE також прямо пише, що обговорювала кандидатів із представниками організацій і вважає це нормальною агітацією. (Українська правда)

2) Watchers Media, «Ти легалізуєш темники: як обирали новий склад Громадської ради доброчесності», 14 серпня 2025 року. Це особливо цінно, бо журналістка Watchers особисто була на зборах 4 серпня і відтворює перебіг конфлікту, прямі виступи Волошина, Катриченко, Жернакова та інших. У розпорядженні редакції було й листування щодо меморандуму, де обговорювалася відмова сторін від публічної взаємної критики. Матеріал також описує Telegram-координацію підготовки нового складу та історію зі списками кандидатів. (Watchers Media)

3) експертна оцінка судової реформи 2014-2018 років, підготовлена у межах проєкту Ради Європи, квітень 2019 року. Для твоєї загальної конструкції це, можливо, один із найцікавіших документів. Автор, колишній президент CCJE Герхард Райсснер, прямо зазначив: стандартів Ради Європи, які вимагали б участі громадських організацій в оцінюванні суддів, немає; якщо громадськість залучається, її роль загалом має бути інформаційною та дорадчою, а не безпосередньо впливати на рішення. Серед рекомендацій - обмежити ГРД збором інформації та порадами, не давати їй прямого впливу на голосування, перевіряти достовірність висунутих проти судді тверджень і окремо дослідити питання ресурсів ГРД та її членів (https://rm.coe.int/doc-03-assessment-part-3/168097a77b)

4) велике дослідження Лабораторії законодавчих ініціатив про конкурсні комісії з міжнародними експертами, травень-червень 2026 року. Воно дуже добре лягає поруч із Хоппе. ЛЗІ дослідила Етичну раду, конкурси до ВККС, КСУ, ВАКС та інші механізми, переглянула 143 співбесіди й аналізувала рішення комісій. В окремому інфобрифі прямо констатується, що голоси міжнародних експертів у досліджених моделях завжди є вирішальними, а серед рекомендацій - урегулювати можливість судового оскарження рішень і в майбутньому переглянути переважне право голосу міжнародних експертів. Цікаво й те, що документ підготовлений за донорської підтримки, тобто це критика з середовища, яке точно не можна назвати противниками міжнародної допомоги. (Лабораторія законодавчих ініціатив)

5) OECD Justice Review of Ukraine, 23 червня 2026 року. Це, мабуть, найсильніше сучасне міжнародне джерело для тези про необхідність виходу з постійної зовнішньої опіки. OECD позитивно оцінює зовнішній контроль, але одночасно констатує різні методики та різний вплив міжнародних експертів у різних органах, що створює структурну непослідовність. І головне: OECD прямо ставить питання national ownership - повернення відповідальності за добір українським інституціям - та зауважує, що тривала участь міжнародних експертів означає тривалу залежність від зовнішнього фінансування і з часом може обмежувати національну суб'єктність процесу добору. (OECD)