*** мені хочеться починати кожен текст словом що позначає генерування мовних конструкцій: каже пише

***

мені хочеться починати кожен текст
словом що позначає генерування мовних конструкцій:
каже пише розповідає запитує

я роблю над собою зусилля щоб змусити персонажів
ходити стріляти пити безслівно плакати
навіть цілуватися — бо я воліла б
щоб вони сиділи годинами
торкалися мовами замість торкатися язиками
і говорили про всяку всячину:
де були у перші години повномасштабки
кого з політдіячів доби УНР зневажають найдужче
скільки мали років коли вперше отримали ляпасів від важливих дорослих
яких пісень співають накидавшись вермуту
як звали їхніх любовей
їхніх коханців
їхніх розбивачів сердець

не найуспішніша мистецька стратегія
ніде правди діти

а сьогодні я сама собі персонажка
яка не хоче робити жодних зусиль
і я кажу:
це все напевно бо я складаюся з тексту як нормальна людина з води
або навіть як медуза із неї ж — але в мене вже є вірш про медузу
це напевно бо добрий Бозя зліпив мене із пап'є-маше
на яке пустив пожовклий надірваний випуск Літературної України

тепер сиджу виділяю текст як тропічна жаба батрахотоксин
і сама ж збираю його тримаючи своє тлінне тіло
над вогнем реальності — хоча іноді достатньо лише торкнутися
щоб у нотатнику сталося трохи отруйного слизу речень

змащую цим добром свої стріли й стріляю кудись у джунглі
житлових масивів — не особливо-то й сподіваючись у когось ними поцілити
знайдеш таку — дозволь їй тебе поранити
цей батрахотоксин таїть кольорові галюцинації
чи нестримну блювоту — це вже як нам обом пощастить

Леля Покотиполе