Тікати від реальності у твої обійми, це єдине, що…

@uapoets

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

Тікати від реальності у твої обійми,
це єдине, що залишилось в мене.
Пропадати крізь пальці квітами,
в серці посилитись паростками безсмертними.

Буденність вириває мене кігтями,
Дивиться на мене очима химерними.
Лиш твій голос тримає невидимими нитями,
Тягне мене теплими спогадами
Невидимий міст зі сипучого скла.

Врізаються в пам’ять секунди, проведені поруч,
Зшивають розірване тіло —

Шматочками
Спогадів
Спільних

Безмежне тяжіння лікує двоє пропащих сердець,
Як чумний лікар вирізає бубони смутку.
Замість крові — бруньки кохання,
Замість ран — безмежне щастя.
Але шрами вʼїлись уламками минулого.
Силует у тумані, що намагається повернути тебе назад
М
О
Т
У
З
К
О
Ю
І я боюся що вузол затягнеться.
Нитка Аріадни рветься і веде до мене,
Мов компас, що замість півночі вказує на моє ім'я.

@poetry_penguin_manuscript

Тікати від реальності у твої обійми, це єдине, що залишилось в мене.

Храм поезії (🖤)