"Щастя"
Щастя...було так близько, було зi мною...
Ходило в маркет, гуляло в лісі, гойдало хвою
Для мене ранок відкривало добрим словом
І шепотіло ніжно те магічне дієслово
Щастя...таке маленьке...таке... Read more →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,414 subscribers
Open in Telegram місто стишене моститься на крилі,
несе у собі слова:
дай пережити цю ніч мені та
моїм далеким не дай і дня без цієї нестерпно солодкої гравітації
наше стишене серце настільки ж велике, наскільки й... Read more →
несе у собі слова:
дай пережити цю ніч мені та
моїм далеким не дай і дня без цієї нестерпно солодкої гравітації
наше стишене серце настільки ж велике, наскільки й... Read more →
Намалюю дивосвіт по номерах,
Напророчу, навіщую, навигадую.
Блискавицею розтягнеться твій стяг
І розчиниться у потаємних задумах.
І розплавиться під сонячним кутом,
Розіллється на молекули під... Read more →
Напророчу, навіщую, навигадую.
Блискавицею розтягнеться твій стяг
І розчиниться у потаємних задумах.
І розплавиться під сонячним кутом,
Розіллється на молекули під... Read more →
не міряй силу
своєю присутністю.
не міряй правду
аплодисментами.
ти так довго
репетирував велич,
що забув, як звучить
емпатія.
кожен твій вирок —
касовий чек
за чужі поразки.
кожне «я знаю» —
бетон у... Read more →
своєю присутністю.
не міряй правду
аплодисментами.
ти так довго
репетирував велич,
що забув, як звучить
емпатія.
кожен твій вирок —
касовий чек
за чужі поразки.
кожне «я знаю» —
бетон у... Read more →
1 photo
дим від згарища ще лишається
я ступаю у нього боязко,
давши їсти приблуді-паніці,
що затягнута чорним поясом
частокіл із палиць у колесі
ще зі мною, боюсь хтось вколеться,
але в місті тривоги й галасу... Read more →
я ступаю у нього боязко,
давши їсти приблуді-паніці,
що затягнута чорним поясом
частокіл із палиць у колесі
ще зі мною, боюсь хтось вколеться,
але в місті тривоги й галасу... Read more →
parrhesia
я кажу їм
про чорношкірих дітей у Африці
які помирають від спраги
я кажу їм
як спрагу намагалася вгамувати
краплинами поту
якими
розсипом намистин
вкрите нависле наді мною
зловісне тіло
первісне... Read more →
я кажу їм
про чорношкірих дітей у Африці
які помирають від спраги
я кажу їм
як спрагу намагалася вгамувати
краплинами поту
якими
розсипом намистин
вкрите нависле наді мною
зловісне тіло
первісне... Read more →
ти ще сочишся по вилицях уві сні:
тепла живиця, ожинова кров і мед.
стерплий у жнив’яну пору, я знавіснів.
понад пологом байраку пливе печаль,
втішена ніжність і кинуте «поспішай».
бо на одного із нас... Read more →
тепла живиця, ожинова кров і мед.
стерплий у жнив’яну пору, я знавіснів.
понад пологом байраку пливе печаль,
втішена ніжність і кинуте «поспішай».
бо на одного із нас... Read more →