▪️луна▪️
Приходиш додому,
ключі — на краю столу.
Не впізнаєш себе в дзеркалі, з якого
дивився на себе вранці.
За день, за тривоги
нарощуєш навколо
кірку від стресу, її наморожуєш —
щоб не пробило осколком... Read more →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,414 subscribers
Open in Telegram шершень шерехтить шестернями.
мляве тіло смугастого велетня повільно піднімається з люків,
ніби спомини про людяні
ночі без сну,
коли залізо було лише у пігулках.
тепер воно скрізь:
на пальцях, захоплених... Read more →
мляве тіло смугастого велетня повільно піднімається з люків,
ніби спомини про людяні
ночі без сну,
коли залізо було лише у пігулках.
тепер воно скрізь:
на пальцях, захоплених... Read more →
це те, що ми не вміємо втримати –
поодинокі спалахи відчаю досі з’являються деінде в моєму тілі.
чи то мимовільне скорочення кравецького м’язу,
чи то раптовий гострий біль за грудиною,
чи то спонтанна... Read more →
поодинокі спалахи відчаю досі з’являються деінде в моєму тілі.
чи то мимовільне скорочення кравецького м’язу,
чи то раптовий гострий біль за грудиною,
чи то спонтанна... Read more →
йти на твій голос,
коли кімната ставить розтяжки та гострі кути,
коли чорнота набухає, що аж тріщить хітин
моєї самотності полюс
кличе назовні усю накопичену кволість
ця ніч як наступний рівень — боюсь... Read more →
коли кімната ставить розтяжки та гострі кути,
коли чорнота набухає, що аж тріщить хітин
моєї самотності полюс
кличе назовні усю накопичену кволість
ця ніч як наступний рівень — боюсь... Read more →
мій друже вірний, спали цей лист і попіл слів моїх проковтни.
я стану вільним. життя, мов міст, скінчиться вдосвіта у вогні.
я стану сіллю і сповню вщерть відкриті рани усіх віків.
я добровільно... Read more →
я стану вільним. життя, мов міст, скінчиться вдосвіта у вогні.
я стану сіллю і сповню вщерть відкриті рани усіх віків.
я добровільно... Read more →
завів коханку дуже схожу на тебе
не так щоб зовнi, але голос звички потреби
абсолютно твої
вона має кота
вона вірить в Христа
перед сном вона вголос рахує до ста
дуже хоче відвідати всі європейські... Read more →
не так щоб зовнi, але голос звички потреби
абсолютно твої
вона має кота
вона вірить в Христа
перед сном вона вголос рахує до ста
дуже хоче відвідати всі європейські... Read more →
дихати
від першої букви до сьомої ранку
язиком привласнювати ті самі смертоносні проміллє
твоєї шкіри кутиків губ
чорне на чорному
і не кажи що не подобається
скільки екранів гріють відбитки твоїх... Read more →
від першої букви до сьомої ранку
язиком привласнювати ті самі смертоносні проміллє
твоєї шкіри кутиків губ
чорне на чорному
і не кажи що не подобається
скільки екранів гріють відбитки твоїх... Read more →
Обстріли зривають листя з дерев,
імена з пам'яті,
людей з їхніх квартир.
Хочеться стати незворушним каменем,
що падає в підвалини чорних дір.
Місто кашляє і блює генераторами,
підземні переходи пахнуть... Read more →
імена з пам'яті,
людей з їхніх квартир.
Хочеться стати незворушним каменем,
що падає в підвалини чорних дір.
Місто кашляє і блює генераторами,
підземні переходи пахнуть... Read more →