Моє пташа, розхристане і босе,
Зневірилось. Розстебнуте нутро.
Злетів з віконниці міцний прогонич,
Пташа осердя вигризло й втекло.
Нездужало. Склювало сірий камінь,
Що замість хліба груди... Read more →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,414 subscribers
Open in Telegram на річищах губ осілий попіл
хижею істотою стікає до підніжжя,
як Ґолум, що забув своє ім'я,
впивається прогнилими зубами
в незаймане гілля.
і вже тече живиця з краплями отрути –
скоріше б затвердіти... Read more →
хижею істотою стікає до підніжжя,
як Ґолум, що забув своє ім'я,
впивається прогнилими зубами
в незаймане гілля.
і вже тече живиця з краплями отрути –
скоріше б затвердіти... Read more →
весни стікають по склу незабудковоцвітно.
мертво лежать по кутках перетинчастокрилі.
у розчепірених іклах потрощених вікон
бачу своє відображення: я постаріла.
дім видихає золу і пливе проти вітру.
лиш... Read more →
мертво лежать по кутках перетинчастокрилі.
у розчепірених іклах потрощених вікон
бачу своє відображення: я постаріла.
дім видихає золу і пливе проти вітру.
лиш... Read more →
Падає ніч
крилами
птаха.
Кожному,
хто загубився
у хвилях чорнильної тиші, — дзвоник коліс
та реактивний автобус,
щоб завезти від біди якомога далі,
за... Read more →
крилами
птаха.
Кожному,
хто загубився
у хвилях чорнильної тиші, — дзвоник коліс
та реактивний автобус,
щоб завезти від біди якомога далі,
за... Read more →
Заходять у бар
ель Падре, ель Кравчук і ель Ніньо.
Ель Падре виглядає так, ніби його нині
висмикнули з екзорцизму
десь між третьою чаркою і киплячою слиною,
з жінки, що стверджувала,
що в неї вселився... Read more →
ель Падре, ель Кравчук і ель Ніньо.
Ель Падре виглядає так, ніби його нині
висмикнули з екзорцизму
десь між третьою чаркою і киплячою слиною,
з жінки, що стверджувала,
що в неї вселився... Read more →
Пожовклий лист горює, що не встиг
До ста дійти, рахуючи веселки.
А вже вітри руді дороги стелять.
Ми ж у майбутнє творимо мости
Зі сподівань та із бажань численних.
Передчуття незвіданих висот
Підштовхує... Read more →
До ста дійти, рахуючи веселки.
А вже вітри руді дороги стелять.
Ми ж у майбутнє творимо мости
Зі сподівань та із бажань численних.
Передчуття незвіданих висот
Підштовхує... Read more →
|отруєні пейзажі|
ХХІ століття.
Дорожній ландшафт цієї країни
складається із цвинтарів,
розділених позолоченими банями церков.
Між ними —
шорстка поверхня поля,
старі похилені хáти,
що тонуть
у... Read more →
ХХІ століття.
Дорожній ландшафт цієї країни
складається із цвинтарів,
розділених позолоченими банями церков.
Між ними —
шорстка поверхня поля,
старі похилені хáти,
що тонуть
у... Read more →
я несу тобі серце у теплій крові
дивись, тече
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а є щось ще?
я несу тобі серце,
і кров аж струменем бʼє
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а це чиє?
я несу тобі серце
гаряче... Read more →
дивись, тече
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а є щось ще?
я несу тобі серце,
і кров аж струменем бʼє
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а це чиє?
я несу тобі серце
гаряче... Read more →