Пожовклий лист горює, що не встиг
До ста дійти, рахуючи веселки.
А вже вітри руді дороги стелять.
Ми ж у майбутнє творимо мости
Зі сподівань та із бажань численних.
Передчуття незвіданих висот
Підштовхує... Read more →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,414 subscribers
Open in Telegram |отруєні пейзажі|
ХХІ століття.
Дорожній ландшафт цієї країни
складається із цвинтарів,
розділених позолоченими банями церков.
Між ними —
шорстка поверхня поля,
старі похилені хáти,
що тонуть
у... Read more →
ХХІ століття.
Дорожній ландшафт цієї країни
складається із цвинтарів,
розділених позолоченими банями церков.
Між ними —
шорстка поверхня поля,
старі похилені хáти,
що тонуть
у... Read more →
я несу тобі серце у теплій крові
дивись, тече
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а є щось ще?
я несу тобі серце,
і кров аж струменем бʼє
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а це чиє?
я несу тобі серце
гаряче... Read more →
дивись, тече
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а є щось ще?
я несу тобі серце,
і кров аж струменем бʼє
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а це чиє?
я несу тобі серце
гаряче... Read more →
Місячне зілля
Велетень Місяць наповну розплющив повіку.
Мірно помішує зілля барвистості снів.
В ньому кармінний пилок, що зі степу приніс,
Ледве помітні іскринки, і час, майже лікар.
І нудьгувати не... Read more →
Велетень Місяць наповну розплющив повіку.
Мірно помішує зілля барвистості снів.
В ньому кармінний пилок, що зі степу приніс,
Ледве помітні іскринки, і час, майже лікар.
І нудьгувати не... Read more →
я не знаю що тобі сказати
Я не знаю
Я сиджу одна в триклятій хаті
Розмовляю
Захотілося раптово в фрістайл
Так ніби поруч ти лежиш і слухаєш
Нехай
Слова
лізуть в голову вилазять через рота
Всеодно у... Read more →
Я не знаю
Я сиджу одна в триклятій хаті
Розмовляю
Захотілося раптово в фрістайл
Так ніби поруч ти лежиш і слухаєш
Нехай
Слова
лізуть в голову вилазять через рота
Всеодно у... Read more →
Можливо, я просто не вмію передати все це словами.
Навіть не знаю, що це – образа чи радість.
Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами.
Але див не буває, тому я просто не озираюсь.
Просто... Read more →
Навіть не знаю, що це – образа чи радість.
Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами.
Але див не буває, тому я просто не озираюсь.
Просто... Read more →
Там, де біліє черемха
За селом, де туман над водою,
Де верба нахилилась до дна,
Черемха цвіте над рікою —
Біла-біла, неначе весна.
Пахне ніч молоком і дощами,
Тихо місяць торкає ставок.
І старими, забутими... Read more →
За селом, де туман над водою,
Де верба нахилилась до дна,
Черемха цвіте над рікою —
Біла-біла, неначе весна.
Пахне ніч молоком і дощами,
Тихо місяць торкає ставок.
І старими, забутими... Read more →
А може автобус втомитися везти моє сумне тіло?
Встав на диби, не сміливо, хитаючись в такт мотиву
скрипучому з радіо, він відкриє всі задні
двері і, пристебнувши нормальних людей,
виплюне мене та поїде... Read more →
Встав на диби, не сміливо, хитаючись в такт мотиву
скрипучому з радіо, він відкриє всі задні
двері і, пристебнувши нормальних людей,
виплюне мене та поїде... Read more →