​​Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного

​​Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2026 року (справа № 183/7165/23)
 
#вчинення_правопорушення_вперше
#судимість
#звільнення_від_відповідальності
#презумпція_невинуватості
#самовільне_залишення_військової_частини
#дезертирство
#повторність
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
✅ Особою, яка вчинила кримінальне правопорушення вперше, вважається особа, яка раніше не вчинила будь-якого діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, про що на практиці свідчить відсутність: в особи непогашеної або незнятої судимості за раніше вчинене кримінальне правопорушення; кримінального провадження, розпочатого у зв’язку із вчиненням особою будь-якого кримінального правопорушення.
 
✅ Особою, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, з юридичної точки зору слід також визнавати особу, яка раніше хоч і вчинила кримінально каране діяння, але: була виправдана судом за пред’явленим обвинуваченням; була правомірно звільнена від кримінальної відповідальності; була реабілітована; була засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання; відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунена законом (відповідно до частин 3, 4 ст. 88 КК вона визнається такою, що не має судимості).
 
✅ Необхідно розрізняти особливості застосування ч. 5 ст. 401 КК у разі, коли особі інкриміновано декілька самостійних кримінальних правопорушень в одному чи різних кримінальних провадженнях стосовно неї, зокрема: коли наявні ознаки повторності чи сукупності в одному кримінальному провадженні без постановлення обвинувального вироку стосовно іншого епізоду суспільно небезпечної поведінки особи, передбаченої статтями 407, 408 КК України; та у різних кримінальних провадженнях, коли розгляд кримінального провадження за іншим епізодом розглядається (або розслідується) в іншому кримінальному провадженні щодо тієї ж особи або таке провадження взагалі не здійснюється. Основою такого поділу є врахування принципу презумпції невинуватості особи.
 
✅ У випадку, коли на момент правової оцінки судом певного діяння особи за правилами ч. 5 ст. 401 КК, інші діяння цієї ж особи не одержали з боку інших судів в інших кримінальних провадженнях такої правової оцінки, яка б унеможливлювала застосування приписів вказаної статті, суд може розглядати діяння, яке є предметом його правової оцінки, як вчинене вперше. У протилежному випадку суд спростовував би презумпцію невинуватості особи щодо діянь, які не були предметом судового розгляду, що було б явним порушенням цього фундаментального права людини якщо суд надаватиме правову оцінку діянню, яке не є предметом кримінального провадження, в якому суд здійснює судовий розгляд. Оскільки суд не може давати правову оцінку діянням особи, що не є предметом кримінального провадження, в якому він здійснює судовий розгляд, він, відповідно, позбавлений можливості давати діянню, щодо якого він здійснює судовий розгляд, таку правову оцінку, яка б ґрунтувалася на оцінці інших діянь, щодо яких судовий розгляд в цьому провадженні не здійснюється, і іншим судом не постановлено обвинувального вироку за оцінкою таких діянь.
 
✅ У випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожне чи однорідне кримінальне правопорушення в іншому кримінальному провадженні. Таким чином, діяння особи отримують юридичну оцінку за ознакою повторності без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за іншим епізодом лише у тому разі, коли судом в одному кримінальному провадженні доведено винуватість у тому епізоді, що утворює повторність, і в наступному, який кваліфікується як повторний.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/138885946